Влада: 3 найбільш токсичні психологічні механізми в лідерстві

Якби не мої друзі, я б навіть не чула про цей скандал з репером P. Diddy. Я навіть не знала цього виконавця. Але найцікавіше тут – як така, м’яко кажучи, негативна особистість могла так ДОВГО продовжувати свою жахливу діяльність?

Для тих, хто не в курсі: P. Diddy (справжнє ім’я Шон Комбс) – відомий американський репер та продюсер, нещодавно звинувачений у серйозних злочинах. Йому інкримінують торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, насильство, домагання та зґвалтування. За даними слідства, репер використовував свій вплив та гроші для організації розгульних вечірок, де експлуатувалися працівники секс-індустрії та випадкові жертви. Проти нього подано численні позови, а інциденти охоплюють період з 1995 по 2021 рік(!!!!!!!!)

Гроші, безумовно, відіграли свою роль у цій історії, але це ДАЛЕКО не все. Як психолог, я не можу не замислитися над психологічними механізмами, які дозволяють такому токсичному лідерству процвітати в сучасному світі.

Давайте розглянемо три найбільш токсичні психологічні механізми, які часто зустрічаються у лідерів з владою та впливом. І які я жодного разу не зустрічала у масс медіа.

Модель 1: “Я не приймаю, що я поганий, тому інші мають стати гіршими”

Цей складний психологічний механізм можна вважати одним з найбільш токсичних. Він поєднує елементи моральної компенсації, проекції та соціального порівняння, але має свої унікальні особливості.

Основні характеристики:

1. Неприйняття власних негативних вчинків або рис.
2. Створення ситуацій, де інші потрапляють у подібні обставини.
3. Мета – змусити інших виглядати “гіршими” для підвищення самооцінки.
4. Зменшення внутрішнього конфлікту (когнітивного дисонансу) і збереження позитивного самообразу.

Приклади:

Уявіть собі керівника, який нещодавно допустив серйозну помилку в проекті. Замість того, щоб визнати свій промах, він навмисно дає складне завдання недосвідченому співробітнику, знаючи, що той, швидше за все, не впорається. Коли співробітник дійсно робить помилку, керівник публічно критикує його, підкреслюючи, як важливо бути компетентним у їхній роботі. Таким чином, він відволікає увагу від власної помилки і створює ілюзію своєї професійної переваги.

Політик, звинувачений у корупції, замість того, щоб відповідати на звинувачення, ініціює масштабне розслідування проти своїх опонентів. Він використовує свій вплив та ресурси, щоб знайти навіть найменші порушення у діяльності інших політиків. Цим він намагається створити враження, що “всі так роблять”, і відвернути увагу від власних проступків.

Токсичність механізму:

Цей механізм є особливо руйнівним для колективу та організації в цілому. Він створює атмосферу постійної напруги та недовіри, де кожен боїться стати наступною “жертвою”. Люди починають витрачати більше енергії на захист від можливих нападів, ніж на продуктивну роботу. Це призводить до зниження ефективності та креативності в команді.

Крім того, такий підхід заважає здоровому професійному розвитку. Замість того, щоб вчитися на помилках та вдосконалюватися, люди починають приховувати свої недоліки та уникати складних завдань, боячись стати об’єктом маніпуляцій. Це створює культуру, де чесність та відкритість стають рідкістю, а лицемірство та подвійні стандарти стають нормою.

У довгостроковій перспективі це призводить до загального зниження моральних стандартів в організації. Люди починають вважати таку поведінку прийнятною і навіть необхідною для виживання в такому середовищі. Це може призвести до серйозних етичних проблем та втрати репутації організації.

Як не піддаватися:

1. Розвивайте самоусвідомлення та емоційний інтелект:
Практикуйте щоденну рефлексію. Виділіть 10 хвилин ввечері для аналізу своїх дій та реакцій. Запитайте себе: “Чи не намагався я сьогодні принизити когось, щоб почуватися краще?” або “Що я відчуваю у такій ситуації?”. Вчіться розуміти свої емоції. Перегляньте моє відео про емоційний інтелект для глибшого розуміння.
2. Встановіть чіткі особисті межі:
Тренуйте свою асертивність. Визначте межі, які інші не мають права порушувати. Наприклад:
– Ваш особистий простір та час
– Ваші професійні обов’язки та відповідальність
– Ваші особисті речі та інформація
– Навчіться впевнено, але ввічливо відстоювати ці межі.
3. Документуйте
Після важливих зустрічей надсилайте всім учасникам електронного листа з підсумком обговорених питань та прийнятих рішень. Використовуйте можливість записувати онлайн та офлайн зустрічі (з дозволу учасників) для створення точної агенди та можливості повернутися до обговорень пізніше.
4. Знайдіть “союзника” в колективі – людину, якій довіряєте. Регулярно обмінюйтесь спостереженнями та підтримуйте один одного в складних ситуаціях. Створіть мережу підтримки з кількох надійних колег.
5. Зосередьтеся на своїй роботі.
Встановлюйте конкретні, вимірювані цілі на кожен тиждень. Використовуйте методику SMART для постановки цілей. Концентруйтеся на їх досягненні, а не на порівнянні себе з іншими. Регулярно відзначайте свої досягнення, навіть малі.
6. Будьте готові до конфронтації:
Підготуйте “скрипт” для розмови з токсичним колегою чи керівником. Практикуйте цей діалог з другом або перед дзеркалом. Наприклад: “Я помітив, що ви часто критикуєте мою роботу перед іншими. Я б хотів обговорити це наодинці та знайти конструктивне рішення. Які ваші очікування щодо моєї роботи?”
7. Розвивайте професійну мережу:
Приєднуйтесь до професійних груп у соціальних мережах, відвідуйте галузеві конференції та вебінари. Створіть профіль на LinkedIn та регулярно оновлюйте його. Це не тільки розширить ваші можливості, але й дасть перспективу за межами вашої поточної роботи. Пам’ятайте, що від токсичних керівників краще йти, маючи альтернативи.
8. Практикуйте самозахист:
Ретельно вивчіть політику компанії щодо етичної поведінки та процедури подання скарг. Знайте свої права як працівника згідно з трудовим законодавством. За потреби, консультуйтеся з юристом, спеціалізованим на трудовому праві.

Завжди залишайтеся вірними своїм етичним принципам та цінностям. Регулярно переглядайте свої цінності та переконання, щоб впевнитися, що ваші дії відповідають їм. Пам’ятайте, що ваше психічне здоров’я та добробут важливіші за будь-яку роботу.


Модель 2: “Я відчуваю себе безсилим і пустим, тому отримую харчування у вигляді задоволення від страждань інших”

Цей психологічний механізм є одним з найбільш деструктивних і токсичних у людських взаємовідносинах. Він поєднує елементи садизму, компенсаторної поведінки та емоційного вампіризму.

Основні характеристики:

1. Глибоке відчуття внутрішньої пустоти та безсилля.
2. Активне створення ситуацій, де інші страждають або відчувають дискомфорт.
3. Отримання емоційного задоволення від спостереження за стражданнями інших.
4. Використання влади або впливу для систематичного приниження підлеглих.

Приклади:

Уявіть керівника, який регулярно влаштовує публічні “розноси” своїм підлеглим за найменші помилки. Він не просто критикує, а навмисно принижує їх, насолоджуючись їхнім збентеженням та страхом. Цей керівник може встановлювати нереальні дедлайни або давати завдання, які завідомо неможливо виконати, лише для того, щоб потім звинуватити працівників у некомпетентності.

Інший приклад – вчитель, який знаходить задоволення у приниженні учнів перед класом. Він може висміювати їхні помилки, порівнювати їх з більш успішними однокласниками, або навіть розкривати особисту інформацію учнів, щоб викликати у них почуття сорому та безпорадності.

Токсичність механізму:

Цей механізм є надзвичайно руйнівним для всіх залучених сторін. Для жертв це може призвести до серйозних психологічних травм, зниження самооцінки, розвитку тривожних розладів та депресії. У робочому середовищі це створює атмосферу постійного страху та напруги, що значно знижує продуктивність та креативність команди.

Для самого садиста цей механізм також є деструктивним. Хоча він отримує короткочасне задоволення від страждань інших, це не вирішує його глибинних проблем з відчуттям пустоти та безсилля. Натомість, це створює замкнене коло, де садист потребує все більше і більше “жертв” для отримання того ж рівня задоволення.

У довгостроковій перспективі такий механізм призводить до повного руйнування здорових міжособистісних стосунків, створення токсичного робочого середовища та може мати серйозні юридичні наслідки для організації.

Як не піддаватися такому механізму:

1. Зберігайте емоційну дистанцію: Не показуйте садисту свій страх, біль чи розгубленість. Практикуйте техніки емоційного самоконтролю, такі як глибоке дихання або візуалізація захисного бар’єру.
2. Не ставайте “легкою мішенню”: Уникайте ситуацій, де ви можете опинитися наодинці з садистичним лідером. Намагайтеся працювати в команді або з присутністю інших колег.
3. Використовуйте техніку “сірого каменю”: Будьте максимально нейтральними та нецікавими для садиста. Відповідайте коротко, без емоцій, не давайте приводів для атаки.
4. Створіть мережу підтримки: Знайдіть союзників серед колег, які також страждають від такої поведінки. Підтримуйте один одного, але уникайте публічного обговорення лідера.
5. Зміцнюйте свою самооцінку: Регулярно нагадуйте собі про свої досягнення та сильні сторони. Не дозволяйте садисту підірвати вашу впевненість у собі.
6. Встановіть чіткі професійні межі: Зосередьтеся на своїх робочих обов’язках і не дозволяйте втягнути себе в особисті конфлікти чи маніпуляції.
7. Документуйте все, але приховано: Ведіть детальний щоденник інцидентів, але тримайте його в безпечному місці, недоступному для садиста.
8. Розгляньте можливість конфіденційного звернення: Якщо у вашій організації є анонімна лінія довіри або омбудсмен, скористайтеся цим ресурсом для повідомлення про поведінку лідера.
9. Плануйте свій вихід: Почніть шукати нові можливості працевлаштування. Ваше психічне здоров’я важливіше за будь-яку посаду.
10. Зверніться за професійною допомогою: Консультація з психологом допоможе вам розробити індивідуальні стратегії захисту та збереження психічного здоров’я.

Ваша безпека та благополуччя є пріоритетними! Не намагайтеся “перевиховати” садистичного лідера – це може бути небезпечно. Натомість, зосередьтеся на захисті себе та пошуку шляхів виходу з токсичного середовища.

Модель 3: “Мені настільки некомфортно та страшно, що я боюся втратити контроль, тому мушу маніпулювати і обмежувати інших”

Цей психологічний механізм є складним переплетінням страху, невпевненості та потреби в контролі. Він часто зустрічається у лідерів, які відчувають глибоку внутрішню тривогу та невпевненість у своїх здібностях.

Основні характеристики:

1. Глибоке відчуття страху та дискомфорту в позиції лідера.
2. Постійна потреба контролювати всі аспекти роботи та життя підлеглих.
3. Використання маніпулятивних тактик для утримання влади та впливу.
4. Створення обмежень та правил, які часто не мають реального сенсу, крім забезпечення контролю.

Уявіть керівника, який вимагає від своїх підлеглих звітувати про кожен крок у їхній роботі. Він може встановлювати надмірно суворі правила щодо робочого часу, перерв, навіть особистих розмов в офісі. Цей лідер може маніпулювати інформацією, надаючи її частково або викривлено, щоб зберегти свою позицію єдиного “знаючого” в команді.

Інший приклад – батько, який через власні страхи та невпевненість намагається контролювати кожен аспект життя своїх дітей. Він може обмежувати їхнє спілкування з друзями, нав’язувати свої рішення щодо їхньої освіти чи кар’єри, використовуючи емоційний шантаж або маніпуляції для досягнення своїх цілей. Все ж “во благо”. 

Цей механізм створює атмосферу постійної напруги та недовіри. Підлеглі або члени сім’ї відчувають себе постійно під наглядом, що призводить до зниження ініціативності, креативності та загальної задоволеності. У робочому середовищі це може призвести до високої плинності кадрів, зниження продуктивності та інновацій.

Для самого лідера цей механізм також є руйнівним. Постійна потреба в контролі виснажує емоційно та фізично, призводить до стресу та вигорання. Крім того, такий стиль лідерства часто призводить до ізоляції лідера, оскільки люди намагаються уникати взаємодії з ним.

У довгостроковій перспективі це може призвести до повної втрати довіри до лідера, розпаду команди або сім’ї, та серйозних психологічних проблем для всіх залучених.

Як не піддаватися такому механізму:

1. Розвивайте самостійність: Беріть на себе відповідальність за свої рішення та дії, не чекаючи постійного схвалення чи вказівок.
2. Встановлюйте здорові межі: Чітко визначте, які аспекти вашого життя чи роботи не підлягають зовнішньому контролю.
3. Практикуйте прозору комунікацію: Відкрито обговорюйте проблеми та очікування, не дозволяючи маніпуляціям залишатися прихованими.
4. Розширюйте свою мережу підтримки: Створюйте стосунки поза безпосереднім контролем маніпулятивного лідера.
5. Документуйте взаємодії: Зберігайте письмові записи важливих розмов та рішень для захисту від можливих маніпуляцій з інформацією.
6. Розвивайте емоційний інтелект: Вчіться розпізнавати маніпулятивні тактики та реагувати на них спокійно та раціонально.
7. Шукайте альтернативи: Будьте готові до можливості зміни роботи або ситуації, якщо токсичне середовище стає нестерпним.
8. Практикуйте техніки зниження тривоги: Медитація, глибоке дихання або фізичні вправи можуть допомогти впоратися зі стресом від постійного контролю.

Не дозволяйте страхам іншої людини обмежувати ваш потенціал та свободу вибору.


Друзі, це лише декілька, як на мене, найпопулярніших моделей. Будь ласка, бережіть себе та своє психічне здоров’я.