Війни рушників: соціально-економічний феномен на курортах
Нещодавно я декілька днів провела у готелі мережі Hyatt, де спостерігала цікаву картину. Люди о 6 ранку займали рушниками лежаки на пляжі та біля басейну і йшли по своїх справах. Більшість лежаків весь день залишалися незайнятими, адже на них лежали рушники. А люди приходили на пляж лише на декілька годин і потім йшли. Якщо ти приходиш на пляж о 8 ранку, ти вже запізнився. Тому після декількох днів безуспішних спроб зайняти місце і просто побути біля моря, я із чоловіком теж почали вставати зранку і приєдналися до компанії людей, що займають місця.
Можливо, ті, хто живуть у СНД, скажуть, що тут немає нічого незвичного.😊 Але я ніколи не зустрічала такого в готелях, де було багато європейців і американців; російсько- та україномовних було мало. За даними опитування онлайн-агенції Sunshine.co.uk, 98% респондентів відчувають роздратування через резервування лежаків іншими гостями, хоча 71% визнають, що самі так робили.
Також я зіткнулася з тим, що люди стають агресивними, коли ти займаєш місце поряд із ними. Вони можуть скидати твої речі або просити, щоб ти посунувся з-під зонта на сонце, бо їм мало місця. Це дуже дивно, коли ти маєш переживати за своє місце і речі на пляжі в готелі, у який приїхав відновлюватись від стресу. Це абсолютно зруйнувало враження про поїздку. Проте мені було цікаво спостерігати за людьми, їх емоціями, чому і як вони діють. Невже у нас тут зібрались усі тривожні? Це дуже нагадує фінансові ринки та фінансову поведінку. Давайте поглибимося.
Цей феномен “резервування” пляжних лежаків, поширений у багатьох курортних готелях, викликає чимало незручностей для відпочивальників та створює неефективне використання обмежених ресурсів. Отже:
- Значна частина лежаків простоює незайнятими протягом дня.
- Створюється штучний дефіцит, що викликає стрес та конфлікти між відпочивальниками.
- Готелі змушені збільшувати кількість лежаків, що підвищує їхні витрати.
- Репутація готелю руйнується. Хоча готель новий і видно, що обслуговуючий персонал перепрацьовує і дійсно старається, про готель залишилося негативне враження. Це мінус для готелю.
Що наштовхує людей на таку поведінку? Люди прагнуть забезпечити собі свою “територію” на пляжі, бояться не знайти місце, що підштовхує до резервування. А також така ситуація має соціальний вплив. Я спостерігала за різними людьми, реакції були такі:
- Хтось тільки-но приїхав, зайшов на пляж і був розгублений тим, що не знайшов місце для себе.
- Хтось включався у гру моментально та з радістю відстоював свої місця.
- Комусь було неприємно, але вони розуміли, що іншого варіанту нема, як робити так само.
- Хтось оплачував VIP місця з надією, що такого не буде, але у зоні VIP було те ж саме.
- Хтось сприймав це як “нормальну” ситуацію і просто займав місця, як і всі інші. Чоловіки займали місця для жінок.
- Хтось жалівся у адміністрацію готелю. Жінки вели пасивну агресію, чоловіки могли вступати у конфлікти.
В кінці кінців більшість адаптувалась до умов і просто копіювали поведінку. Відраза, презирство, здивування, злість, розчарування – ці емоції не вписуються в картину відпочинку. Це не просто битва за місце під сонцем – це справжнє поле бою, де розгортаються найглибші людські інстинкти та психологічні механізми.
Соціально-психологічні механізми
Ось ви на пляжі, де всі лежаки вже зайняті рушниками. Ви вагаєтесь, але зрештою вирішуєте приєднатися до цієї практики, навіть якщо вам це не подобається. Чому? Відповідь проста – конформізм. Бажання відповідати нормам поведінки, встановленим у групі, змушує людей діяти аналогічно. Люди наслідують дії інших, навіть якщо вони їм не подобаються, щоб уникнути соціального осуду та дискомфорту. Тиск з боку групи може змушувати людей діяти певним чином, навіть якщо вони не згодні з такою поведінкою. Також вступає в дію соціальне доведення. Люди схильні вважати будь-які дії правильними, якщо їх виконують інші. “Якщо всі займають лежаки рушниками, значить, це нормально”, – думаєте ви, або не думаєте і просто приймаєте реальність. Це підтвердження правильності дій інших людей створює відчуття, що ви робите все правильно, навіть якщо це не так. У групі люди схильні приймати більш екстремальні рішення. Колективна поведінка може посилювати негативні аспекти “війни рушниками”, оскільки люди підтримують один одного у своїх діях. Адже що робити, якщо вже так як є? Не виникає думок, чому саме так вийшло, хто почав і чи варто продовжувати. Це може призводити до того, що ситуація стає ще більш напруженою і конфліктною.
Психологічні упередження
І так, ви отримали лежака… він стає цінністю через те, що кількість обмежена. Коли ресурс обмежений, він здається більш бажаним. Навіть якщо б це була булочка, люди б переоцінювали цінність такого продукту, бо він обмежений. А страх втратити можливість відпочити на лежаку змушує людей займати його заздалегідь. Це створює ілюзію контролю над ситуацією. Коли ви вже “зайняли” лежак, ви відчуваєте його своїм і не захочете віддавати, особливо якщо ви бачите, що інших нема. Це явище відоме як ефект володіння, коли ми цінуємо речі більше тільки тому, що вони належать нам. Ваша кружка коштує дорожче, бо має емоційну прив’язку. Цінність лежака в очах “власника” зростає, навіть якщо він ним не користується. Це може призводити до того, що люди не хочуть відмовлятися від зайнятого місця, навіть якщо не планують його використовувати. Дослідження Деніела Канемана та Амоса Тверскі, опубліковане в журналі “Econometrica” (1979), показало, що люди оцінюють втрати приблизно в 2-2,5 рази сильніше, ніж еквівалентні здобутки.
Це пояснює, чому люди так сильно прагнуть захистити те, що вже мають. Також є велика вірогідність, що і на наступний день будуть займати ті ж самі лежаки, якщо місце лежака виявилось комфортним для людини.
Усі ми схильні до стабільності, статусу-кво. Ми ж приїхали відпочивати, тому потреба у стабільності трохи більша, ніж у повсякденні. Тому, якщо всі займають лежаки рушниками, новоприбулі часто приєднуються до цієї практики, навіть якщо вона їм не подобається. Страх не отримати місце для відпочинку викликає тривогу. Заняття лежака рушником зменшує цю тривогу, створюючи відчуття безпеки. Люди намагаються контролювати ситуацію, щоб зменшити невизначеність і тривогу. Неможливість вільно користуватися лежаками викликає роздратування. Саме тому на цьому полі бою ми бачимо агресивну поведінку та конфлікти. Люди відчувають безсилля, коли не можуть змінити ситуацію, що підсилює їх негативні емоції. Люди, які не змогли зайняти лежак, відчувають, що з ними поводяться несправедливо. Це може призводити до негативного ставлення до інших відпочивальників та готелю. Відчуття, що інші порушують соціальні норми, викликає обурення і бажання відстояти свої права.
Поведінкові патерни
Інстинктивне бажання захистити “свою” територію. Лежак сприймається як особистий простір, навіть якщо людина фізично відсутня. Люди відчувають себе комфортніше, коли мають визначене місце для відпочинку. Гра з нульовою сумою, чули про таке? Сприйняття ситуації як такої, де виграш одного означає програш іншого. Це посилює конкуренцію за обмежений ресурс. Люди не схильні співпрацювати, оскільки вважають, що це зменшить їхні шанси на успіх. Чим більше зусиль людина вкладає у заняття лежака, тим менш імовірно, що вона відмовиться від цієї практики. Люди не хочуть відмовлятися від вже вкладених ресурсів, навіть якщо це нераціонально.
Культурні фактори
У більш індивідуалістичних культурах може бути сильніше прагнення забезпечити особисті інтереси. Люди більше зосереджені на власному комфорті та благополуччі. У колективістських культурах може бути більше уваги до загального блага. Люди можуть бути більш схильні до співпраці та врахування інтересів інших. У різних культурах може бути різне ставлення до дотримання формальних та неформальних правил. У деяких культурах правила можуть бути більш гнучкими, що дозволяє людям адаптуватися до обставин. Соціальні норми впливають на те, як люди сприймають і реагують на поведінку інших.
Таким чином, “війна рушниками” на пляжі – це не просто питання зручності чи комфорту. Це складний соціальний феномен, який відображає глибокі психологічні та культурні механізми, що діють у нашому суспільстві. Я ніколи не думала, що це могла бути такою масштабною проблемою. А виявилось, що про цю проблему говорять і на форумах, і у соціальних мережах, і навіть пишуть наукові статті.
Ви можете запитати мене, чому я так зацікавилася цими рушниками? На перший погляд, це може здатися дрібницею, але зверніть увагу, що цей паттерн поведінки існує у багатьох системах. Пляж – це наче майданчик для експерименту. Феномен “війни рушниками” відображає глибокі соціальні, економічні та психологічні механізми, які діють не лише на пляжах, але й у багатьох інших сферах нашого життя.
Чому це цікаво? Коли люди відчувають нестачу чогось важливого, вони починають діяти за принципом “перший прийшов – перший отримав”. Це можна спостерігати не лише на пляжах, але й у багатьох інших ситуаціях, таких як купівля дефіцитних товарів або доступ до обмежених послуг. Створюється штучний дефіцит, що викликає стрес та конфлікти як внутрішні, так і міжособистісні. Дослідження, опубліковане в журналі “Psychological Science” (2015), показало, що люди, які відчувають загрозу своїм ресурсам, схильні до більш егоїстичної поведінки. В експерименті учасники, яким нагадали про економічну нестабільність, були на 38% менш схильні ділитися ресурсами з іншими. Люди часто створюють дефіцит там, де його насправді немає, через страхи. Це призводить до неефективного використання ресурсів і створює додаткові витрати.
А тепер перенесіть цю одну деталь у свою професійну сферу, 10000% ви знайдете схожі механізми.
Більшість готелей вирішує цю проблему тим, що докупляє територію, куди б доставити лежаки, і докупляє рушники. Через що у несезонні періоди має більші витрати. Нічого не нагадує? Економіка стикається з дефіцитом грошей, уряди часто вдаються до друкування додаткових коштів. Це може тимчасово вирішити проблему, але в довгостроковій перспективі призводить до інфляції та інших економічних дисбалансів. Оскільки основна причина – поведінкові патерни людей – залишається незмінною. У масштабах суспільства це може означати будівництво нових доріг, шкіл або лікарень, щоб задовольнити зростаючий попит. Але якщо основна проблема – неефективне використання наявних ресурсів, такі заходи можуть бути марними. Люди завжди прагнуть захистити свої ресурси і територію, навіть якщо це нераціонально. Це можна спостерігати у різних соціальних контекстах, таких як конкуренція за робочі місця або доступ до освітніх ресурсів, навіть там, де це не може бути.
Тому що ми створюємо у своїй фантазії картинки, норми, очікування. Якщо в суспільстві прийнято “резервувати” ресурси, люди будуть це робити, навіть якщо це створює незручності для інших. Уявіть собі, що ж із фінансами? Це одна з причин, чому навіть якщо у кожної людини буде стабільно хороша зарплатня кожного місяця, все одно буде така ж ситуація, і ми будемо стикатися з такими ж або подібними проблемами. Люди схильні до накопичення та захисту своїх ресурсів, навіть якщо це нераціонально. Це призводить до того, що ресурси розподіляються нерівномірно, створюючи штучний дефіцит і підвищуючи рівень конкуренції.
Феномен “війни рушниками” на пляжі – це не просто питання зручності чи комфорту. Це складний соціальний феномен, який відображає глибокі психологічні та культурні механізми, що діють у нашому суспільстві.